Година спілкування: "Живе у пам'яті Тарас"

                                                                           

      Тарас Григорович Шевченко прожив коротке і тяжке життя.Він помер у 47 років,з яких 24 припали на кріпацтво,10-на заслання і лише 13 років  поет був порівняно вільною людиною, якщо не рахувати 4 роки, прожиті під наглядом жандармів.
  В Поворській бібліотеці-філії відбулася година спілкування:"Живе у пам'яті Тарас"з нагоди 150- річчя ,як перестало битися серце Т.Г.Шевченка.
        Запрошені мали можливість ознайомитися  із книжковою виставкою "Ми чуємо тебе,Кобзарю,крізь століття",яку підготували до цієї дати працівники бібліотеки.
       Ведуча урочистостей,з натхненними словами про геніального Пророка України розпочала захід,зупинилася на найбільш яскравих сторінках його життя.
      Присутні відкрили для себе не лише Шевченка -генія,але й Шевченка-страдальця. Особливо вразило всіх повідомлення про драму особистого життя, прагнення мати хатинку,сім'ю.
   З великим зацікавленням знайомилися з альбомами репродукцій картин генія.
      Про письменника,чиї мистецькі осяги на українському небосхилі вже понад півтора століття залишаються недосяжними,ми,здається,знаємо все.Однак слово "ювілей"спокушає у котрий раз спинитися перед величчю генія,вчитатися і вдуматися,вслухатися і вчутися в його незнищенного безсмертного "Кобзаря",що книжечкою на 115 сторінок у квітні 1840 року провістив українцям еру українства.Він утверджував Україну й українство усім своїм творчим життям:
     В Україну ідіть,діти!
     В нашу Україну...
     Привітай же,моя ненько!
     Моя Україно!

     Моїх діток нерозумних,

     Як свою дитину.

                   "Думи мої,думи мої..."

  Але справжня велич титанічного подвигу Тараса Шевченка ,як основоположника нової української літературної мови сповна усвідомлюється тільки з плином часу.