Дарунки дітям від Святого Миколая

Зима дуже багата на свята, і відкриває календар одне із найулюбленіших свят для малюків – День Святого Миколая.  Святий Миколай першим приходить до нас – зі святом милосердя та добра, як же приємно дарувати, турбуватися про всіх, кого любиш. Діти  шалено люблять зимові свята. Вони з нетерпінням чекають їх настання, щоб зануритися в атмосферу чарівності, радості і веселощів. Кожна дитина сподівається на маленьке диво і з нетерпінням його чекає. Але не тільки діти радіють цьому святу – кожен із нас вірить в здійснення заповітної мрії, котра під силу лише Святому Миколаю. Ще здавна існувало повір’я: якщо в ніч на Св. Миколая загадати бажання, але воно обов’язково повинно бути добрим та благочистивим, то святий його обов’язково виконає. 

   Цікаво і змістовно пройшло святкування Дня Святого Миколая в Поворському ліцеї , для учнів 1-4 класів усіх шкіл Поворської громади та дитячому садочку          " Сонечко."

 Для всіх присутніх були організовані розваги, ігри. Діти, співали пісні про Святого Миколая та про зиму, читали  вірші ,  відгадували  загадки, переглянули відео-презентацію  «Що ми знаємо про святого Миколая-Чудотворця?» та подивились лялькову виставу « Жадібний гном». 
                                                

                                                                           

 

     
        Не оминув свято і сам Святий Миколай,
оскільки всі діти протягом року були слухняними  в дитячому садочку  вручив  солодкі подарунки – про які подбало МХП "Баффало".

 В Поворській бібліотеці до свята оформлено викладку літератури.

 Святий Миколай  наголосив на тому, щоб дітки завжди були ввічливими, чемними, доброзичливими з повагою відносились до своїх батьків, і до всіх людей. Такі зустрічі  підносять нас над буденністю та розмальовують наше життя неповторними хвилинами щастя, милування нашими дітьми та надією на позитивні зміни. Головне ж для нас, дорослих, навчити ДИТИНУ радіти життю, зміцнити її здоров'я, навчити щодня відкривати щось нове, відкрити душу, серце і очі дитини. Бажаємо усім щасливого Нового Року та Веселих Різдвяних свят. Хай кожен день у Новому Році буде прожитий  в мирі і в любові до Бога і до свого ближнього. 

                                                                                   

       

Запалим свічі полум’ям земним...

 У ХХ столітті український народ пережив одну з найстрашніших трагедій у своїй історії - Голодомор.
    Усе , що випало на долю українців у ті нібито мирні роки, затьмарило навіть воєнні лихоліття. Спланований і реалізований тодішнім режимом Великий Голод, який став піком  масових репресій в Україні, поставив під сумнів саме існування нації.
 Український народ у смутку і скорботі доземно схиляє голови, вшановуючи пам’ять мільйонів його жертв , засуджуючи творців цієї чорної сторінки в історії України.
 Відкриті архівні документи ще і ще раз засвідчують , що авторами штучного голодомору, фізичного знищення народу стала тодішня правляча влада, радянський політичний режим.                22 листопада в Поворському ліцеї був проведений  урок - реквієм:  " Запалим свічі 
полум’ям земним..."

  Ведучі ознайомили присутніх з трагічними сторінками тих страшних подій української історії.  Вчитель історії Валентина Туревич поділилася  спогадами очевидців  Голодомору.    В ліцеї  та в  Поворській  публічній бібліотеці оформлено  книжкову виставку : "Тільки з пам’яті пам’ять не стерти ", на якій представлені архівні документи, ілюстровані матеріали та спогади очевидців тієї страшної трагедії.   Був проведений огляд літератури: " Геноцид не має строку давності", під час якого бібліотекар ознайомила присутніх з книжковими виданнями, в яких міститься інформація про страшні роки голодомору в Україні.

Події , що змінили Долю України.

  П’ять років тому в ніч з 21 на 22 листопада на Майдані Незалежності розпочалася акція протесту  українців. Події розгорталися швидко і драматично - від мирних зібрань на площах до барикад не лише по всьому Хрещатику , а й по всіх містах , палаючих шин, розстрілу на Інститутській... Ціна трьох місяців відстоювання власної гідності та свободи була страшною ; понад сто вбитих активістів , десятки зниклих безвісти і більш як тисяча поранених.
  Підписавши указ про відзначення щорічно 21 листопада Дня Гідності та Свободи, Президент України Петро Порошенко зазначив : " Україна - територія свободи", Так є і буде!
  В Поворській бібліотеці  оформлено книжкову поличку : " Події , що змінили Долю України".

 

Користувачами бібліотеки було переглянуто відео " Вічна слава героям Майдану"

9 листопада - День української писемності і мови.

                             

Кожна епоха дарує людству нові винаходи й відкриття. Але найбільшим було письмо. Писемні знаки дали людям можливість зберегти істинне знання. Адже саме завдяки написаному слову люди збагнули світ і своє місце в ньому.
Рідна мова – та, що першою засвоюється дитиною і залишається зрозумілою на все життя. Рідною прийнято вважати мову нації, мову предків, яка пов’язує людину з її народом, з попередніми поколіннями, їхніми духовними надбаннями. “Без мови немає народу, як сонця без сяйва й тепла”,- казав С. Шелунін.  Поворська бібліотека запросила своїх читачів на вікторину:    " Моя мова солов’їна", а також користувачі бібліотеки здійснили віртуальну подорож:      " Мандрівка у країну писемності".                                                  

                                      

   

Шануймо і любімо рідну мову, піклуймося про неї, захищаймо, розкриваймо для себе її велич й могутню силу.

                        

                                                                                

З Днем захисника України!

14 жовтня – свято Покрови Пресвятої Богородиці і День Українського козацтва. Споконвіку в цей день запорозькі козаки поклонялися Богородиці, покровительці українського війська. В 2014 році 14 жовтня було засновано нове державне свято – День захисника України.
В Поворській бібліотеці оформлено викладку літератури :" Покрова - свята покровителька козацтва і воїна України"

 До Дня захисника України в Поворській ОТГ відбулася зустріч з учасниками АТО. З привітальним словом звернувся сільський голова Сергій Семенюк  , він подякував  всім захисникам  за самовідданість і мужність у боротьбі за незалежність, та побажав  миру, здоров’я ,благополуччя.
 Хвилиною мовчання вшанували  світлу пам’ять про нашого земляка Миколу Яворського та всіх воїнів , які загинули в боротьбі за Україну.
 Святковий концерт подарували винуватцям свята викладачі і учні Поворського ліцею та музичної школи.

Вічний слід на Землі.

28 вересня 2018 року виповнилося 100 років від дня народження Василя Сухомлинського – видатного педагога сучасності, вченого та громадського діяча. Враховуючи його вагомий внесок у розвиток української мови та літератури, Кабінетом Міністрів України видано розпорядження «Про затвердження плану заходів з відзначення у 2018 році 100-річчя від дня народження Василя Сухомлинського» 

Народився Василь Олександрович Сухомлинський 28 вересня 1918 року в селі Василівці (тепер Кіровоградська обл) в бідній селянській сім’ї. Тут минули його дитинство й юність. Він вчився в рідному селі у школі і в 1933 році закінчив семирічку. Влітку 1933 року мати провела молодшого сина Василя до Кременчука. Спочатку Василь Сухомлинський вчився в медичний технікум, але незабаром пішов звідти, вступив на робочий факультет, достроково закінчив його і був прийнятий до педагогічного інституту. З 1935 р. починається педагогічний шлях В. О. Сухомлинського. У 17 років він став вчителем заочної школи недалеко від рідного села. Перевівся до Полтавського педагогічного інституту заочником і закінчив його в 1938 році. Закінчивши інститут, Сухомлинський повертається в рідні місця і працює викладачем української мови і літератури в Онуфріївській середній школі. У 1941 році під час Другої світової війни добровольцем йде на фронт. У січні 1942 року Сухомлинський був важко поранений, довго лікувався і вже не зміг повернутися до військової служби. У червні 1942 року його призначили директором сільської середньої школи, де він працював до березня 1944 року. 9 лютого 1943 року подав заяву про вступ до ВКП(б). Як тільки рідні місця були звільнені, він повернувся на Батьківщину і став завідувачем районного відділу народної освіти. Проте вже в 1947 році Сухомлинський просився назад до школи. У 1948 році Сухомлинський стає директором Павлиської середньої школи і працює а цій посаді 23 роки (до кінця життя). В 1948 році це була звичайна, пересічна школа. 23 роки стали найпліднішим періодом його науково — практичної та літературно—публіцистичної діяльності. Звичайну сільську школу він перетворив у справжню педагогічну лабораторію, де видобував скарби педагогічної мудрості. У 1955 р. захистив кандидатську дисертацію на тему «Директор школи — керівник навчально—виховного процесу». З 1957 р. — член-кореспондент Академії педагогічних наук РРФСР. 1958 — заслужений вчитель УРСР. 1968 — нагороджений званням Героя Соціалістичної Праці. Цього ж року обраний членом-кореспондентом Академії педагогічних наук СРСР. 2 вересня 1970 року Василь Олександрович Сухомлинський помер. Василь Сухоминський написав 48 монографій, понад 600 статей, 1500 оповідань і казок для дітей. Василь Олександрович ставив і розв’язував проблему формування в молоді національного і естетичного світобачення. Про один із шляхів успішного розв’язання цієї проблеми він писав, що у душі дітей мають увійти кращі народні традиції і стати святим законом, бо не можна уявити народ без імені, без пам’яті, без історії. В дусі українських культурно-історичних традицій вчитель констатував, що мудрість є найважливішою прикметою людини. У його працях часто знаходимо вислови «мудра людська любов», «мудрість жити», «гідність — це мудрість тримати себе в руках». Педагог цілеспрямовано формував у кожного вихованця вміння бути маленьким філософом, осмислювати світ через красу природи. Для Сухомлинського формування естетичного почуття дитини, її емоційної культури — основне завдання гуманістичного виховання. А сприйняття й осмислення прекрасного — основа естетичної культури, без якої почуття лишаються глухими до всього високого й благородного. Книга «Серце віддаю дітям» мала привселюдне зізнання і підтверджене трудами і щоденними діяннями великого вчителя. Він писав: «Що було найголовнішим у моєму житті? Не роздумуючи, відповідаю: Любов до дітей».Джерело: https://dovidka.biz.ua/vasil-suhomlinskiy-biografiya-korotko/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua

Народився Василь Олександрович Сухомлинський 28 вересня 1918 року в селі Василівці (тепер Кіровоградська обл) в бідній селянській сім’ї. Тут минули його дитинство й юність. Він вчився в рідному селі у школі і в 1933 році закінчив семирічку. Влітку 1933 року мати провела молодшого сина Василя до Кременчука. Спочатку Василь Сухомлинський вчився в медичний технікум, але незабаром пішов звідти, вступив на робочий факультет, достроково закінчив його і був прийнятий до педагогічного інституту. З 1935 р. починається педагогічний шлях В. О. Сухомлинського. У 17 років він став вчителем заочної школи недалеко від рідного села. Перевівся до Полтавського педагогічного інституту заочником і закінчив його в 1938 році. Закінчивши інститут, Сухомлинський повертається в рідні місця і працює викладачем української мови і літератури в Онуфріївській середній школі. У 1941 році під час Другої світової війни добровольцем йде на фронт. У січні 1942 року Сухомлинський був важко поранений, довго лікувався і вже не зміг повернутися до військової служби. У червні 1942 року його призначили директором сільської середньої школи, де він працював до березня 1944 року. 9 лютого 1943 року подав заяву про вступ до ВКП(б). Як тільки рідні місця були звільнені, він повернувся на Батьківщину і став завідувачем районного відділу народної освіти. Проте вже в 1947 році Сухомлинський просився назад до школи. У 1948 році Сухомлинський стає директором Павлиської середньої школи і працює а цій посаді 23 роки (до кінця життя). В 1948 році це була звичайна, пересічна школа. 23 роки стали найпліднішим періодом його науково — практичної та літературно—публіцистичної діяльності. Звичайну сільську школу він перетворив у справжню педагогічну лабораторію, де видобував скарби педагогічної мудрості. У 1955 р. захистив кандидатську дисертацію на тему «Директор школи — керівник навчально—виховного процесу». З 1957 р. — член-кореспондент Академії педагогічних наук РРФСР. 1958 — заслужений вчитель УРСР. 1968 — нагороджений званням Героя Соціалістичної Праці. Цього ж року обраний членом-кореспондентом Академії педагогічних наук СРСР. 2 вересня 1970 року Василь Олександрович Сухомлинський помер. Василь Сухоминський написав 48 монографій, понад 600 статей, 1500 оповідань і казок для дітей. Василь Олександрович ставив і розв’язував проблему формування в молоді національного і естетичного світобачення. Про один із шляхів успішного розв’язання цієї проблеми він писав, що у душі дітей мають увійти кращі народні традиції і стати святим законом, бо не можна уявити народ без імені, без пам’яті, без історії. В дусі українських культурно-історичних традицій вчитель констатував, що мудрість є найважливішою прикметою людини. У його працях часто знаходимо вислови «мудра людська любов», «мудрість жити», «гідність — це мудрість тримати себе в руках». Педагог цілеспрямовано формував у кожного вихованця вміння бути маленьким філософом, осмислювати світ через красу природи. Для Сухомлинського формування естетичного почуття дитини, її емоційної культури — основне завдання гуманістичного виховання. А сприйняття й осмислення прекрасного — основа естетичної культури, без якої почуття лишаються глухими до всього високого й благородного. Книга «Серце віддаю дітям» мала привселюдне зізнання і підтверджене трудами і щоденними діяннями великого вчителя. Він писав: «Що було найголовнішим у моєму житті? Не роздумуючи, відповідаю: Любов до дітей».Джерело: https://dovidka.biz.ua/vasil-suhomlinskiy-biografiya-korotko/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua

Народився Василь Олександрович Сухомлинський 28 вересня 1918 року в селі Василівці (тепер Кіровоградська обл) в бідній селянській сім’ї. Тут минули його дитинство й юність. Він вчився в рідному селі у школі і в 1933 році закінчив семирічку. Влітку 1933 року мати провела молодшого сина Василя до Кременчука. Спочатку Василь Сухомлинський вчився в медичний технікум, але незабаром пішов звідти, вступив на робочий факультет, достроково закінчив його і був прийнятий до педагогічного інституту. З 1935 р. починається педагогічний шлях В. О. Сухомлинського. У 17 років він став вчителем заочної школи недалеко від рідного села. Перевівся до Полтавського педагогічного інституту заочником і закінчив його в 1938 році. Закінчивши інститут, Сухомлинський повертається в рідні місця і працює викладачем української мови і літератури в Онуфріївській середній школі. У 1941 році під час Другої світової війни добровольцем йде на фронт. У січні 1942 року Сухомлинський був важко поранений, довго лікувався і вже не зміг повернутися до військової служби. У червні 1942 року його призначили директором сільської середньої школи, де він працював до березня 1944 року. 9 лютого 1943 року подав заяву про вступ до ВКП(б). Як тільки рідні місця були звільнені, він повернувся на Батьківщину і став завідувачем районного відділу народної освіти. Проте вже в 1947 році Сухомлинський просився назад до школи. У 1948 році Сухомлинський стає директором Павлиської середньої школи і працює а цій посаді 23 роки (до кінця життя). В 1948 році це була звичайна, пересічна школа. 23 роки стали найпліднішим періодом його науково — практичної та літературно—публіцистичної діяльності. Звичайну сільську школу він перетворив у справжню педагогічну лабораторію, де видобував скарби педагогічної мудрості. У 1955 р. захистив кандидатську дисертацію на тему «Директор школи — керівник навчально—виховного процесу». З 1957 р. — член-кореспондент Академії педагогічних наук РРФСР. 1958 — заслужений вчитель УРСР. 1968 — нагороджений званням Героя Соціалістичної Праці. Цього ж року обраний членом-кореспондентом Академії педагогічних наук СРСР. 2 вересня 1970 року Василь Олександрович Сухомлинський помер. Василь Сухоминський написав 48 монографій, понад 600 статей, 1500 оповідань і казок для дітей. Василь Олександрович ставив і розв’язував проблему формування в молоді національного і естетичного світобачення. Про один із шляхів успішного розв’язання цієї проблеми він писав, що у душі дітей мають увійти кращі народні традиції і стати святим законом, бо не можна уявити народ без імені, без пам’яті, без історії. В дусі українських культурно-історичних традицій вчитель констатував, що мудрість є найважливішою прикметою людини. У його працях часто знаходимо вислови «мудра людська любов», «мудрість жити», «гідність — це мудрість тримати себе в руках». Педагог цілеспрямовано формував у кожного вихованця вміння бути маленьким філософом, осмислювати світ через красу природи. Для Сухомлинського формування естетичного почуття дитини, її емоційної культури — основне завдання гуманістичного виховання. А сприйняття й осмислення прекрасного — основа естетичної культури, без якої почуття лишаються глухими до всього високого й благородного. Книга «Серце віддаю дітям» мала привселюдне зізнання і підтверджене трудами і щоденними діяннями великого вчителя. Він писав: «Що було найголовнішим у моєму житті? Не роздумуючи, відповідаю: Любов до дітей».Джерело: https://dovidka.biz.ua/vasil-suhomlinskiy-biografiya-korotko/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua

 В Поворській публічній бібліотеці оформлено викладку літератури:  "Вічний слід на  Землі" в бібліотеці - філії села  Козлиничі проведено літературну годину : " Серце віддаю дітям"