Всі, хто завітав у сільський Будинок культури,відчув тут незвичний і тривожний подих скорботних далеких днів.На столі свічка, колосся, перев’язане чорною стрічкою, немов нагадували: душі померлих витають серед живих.Тут же на столі біля ведучих цієї зворушливої зустрічі встановлена ікона, обрамлена вишитим рушником.А серед всього цього жаріли кетяги калини.Палахкотіли вони, немов краплини крові на тлі жахливих спогадів.
Скорботну годину-пам’яті жертв Голодомору відкрили ведучі Ващук Ольга та Сухацька Віра.
Народе мій! Пам’ять знову відродилась,
Прийшла із остогидлого життя.
Щоб свічкою новою запалала,
Душа, зірвавши пута забуття.
В молитвах всіх померлих пригадаю,
Живим у бога буду щедрості просити.
Воскресне дух! Я всіх вас закликаю,
Людської пам’яті свічку запалити!
Такої страшної трагедії, яку пережив український народ у 30-х роках ХХ століття, не зазнав, мабуть, жоден народ в історії людства.З голоду пухли і вмирали діти, чоловіки й жінки працездатного віку, часто-густо цілими родинами.Малеча бродила і повзала у пошуках чогось їстівного.Поїдали ворон і горобців, собак і котів.Збожеволілі від голоду матері пожирали своїх дітей.
На очах у присутніх бринять сльози і щемить душа, коли Жанна Хомук декламує поетичні рядки:
Розгублена, сполохана, як птиця,
Беззахисна й гнучка, немов лозина.
Завмерла серед поля молодиця,
Русява й чорноброва, як Вкраїна.
Як мертвий птах, її квітчата хустка
Простерла на стерні злинялі крила:
-Куди діватись? В хаті ніч і пустка.
А на городі- синова могила...
На зустрічі запросили до слова сільського голову Сергія Володимировича Семенюка.З болем в душі він говорив про страшне лихо, яке скосило мільйони людей. Про це не можна мовчати.Хай весь світ знає, що чинили на Україні. Тихо, ніби живі, горять свічки, їх вогники- то мовби продовження життя загиблих.І хоч був голодомор, нелюдські страждання в нашій історії, але, як сказав виступаючий, наша Україна зацвіте в повному розмаї.
Присутні хвилиною мовчання вшанували пам’ять жертв голодомору.
Працівники СБК та бібліотеки доклали немало зусиль, щоб передати атмосферу тих страхітливих днів. І зустріч пройшла зворушливо, емоційно.
В будинку культури була організована книжкова поличка "Невиплакані сльози України".
Серед мільйонів вогників, що запалахкотіли у всіх куточках України,і цей став свідченням нетлінної національної пам’яті...
Немає коментарів:
Дописати коментар