Година пам’яті : "Україна пам’ятає- світ визнає".

 
   Сім’я сіда вечеряти за стіл, що край вікна,                             

   І мати плач не втримала - нічого там нема.                                

  За хатою город який розлігся... Та пустий.

  Зібрав все ворон проклятий. Бодай тебе, дурний!

  Сім’я спуха від голоду в холодну сіру ніч...

  А мати з цього приводу відкрила чорну піч.

  Знайшла давно приховане... Щоб відігнать біду
  Кукурудзиння зрощене товкли. Не врятувать сім’ю:

  Сусід побачив жовтеньке зерно на тім столі

  Поніс чимдуж слівце своє сільраді й голові.

  Наїхало тих щупальців і активістів теж...
  Іздерли купку зеренців, а мати в крик. Авжеж...

  Сім’я сіда вечеряти, а стіл пустий-пустий.
  На завтра їм не бачити вже зранку день новий...

    У ХХ сторіччі український народ пережив одну з найстрашніших трагедій у своїй історії- голодомор. Те, що голодомор стався не через природні причини , а був організований людьми, тепер уже не підлягає сумніву- ніхто з учених та істориків цього не заперечує.
   Щорічно у четверту суботу листопада в нашій країні вшановується День пам’яті жертв голодоморів.Аби згадати цю велику трагедію, яку пережив український народ, схилитися в скорботі та жалобі, помолитися за душі мільйонів убієнних синів та дочок України, зійшлися поворчани в сільський Будинок культури. Хвилюючими словами розпочала ведуча Хомук Жанна годину пам’яті : " Україна пам’ятає - світ визнає", що пекучим болем відбивалися в серці кожного присутнього   .
   Присутні хвилиною мовчання вшанували пам’ять тих, хто загинув мученицькою смертю.

   В бібліотеці- філії с. Поворськ було зроблено викладку книг : " Невиплакані сльози України".