Година - реквієм: " Свіча пам’яті"

Зроніть сльозу. Бо ми не мали сліз.

Заплачте разом, а не наодинці.

Зроніть сльозу за тими, хто не зріс,

Що мали зватись гордо - українці.

                           ( Н.Виноградська)

   Багатовікова історія українського народу мала не одну трагічну сторінку. Трагедія 32-33років - злочин влади проти власного народу. За механізмом творення і страхітливими наслідками його слід занести до книги трагічних дат в історії людства. В Україні  штучний голод виморив від 8 до 11 млн. людей - точної кількості не визначено і сьогодні.

   Пам’ять - нескінченна книга, в якій записано все : і життя людини, і життя країни. Багато сторінок вписано криваво- чорним кольором. Читаєш і подумки здригаєшся від жаху. Особливо вражають сторінки, де викарбовано слова про голод. Немає страшнішої смерті, ніж повільна смерть від голоду. А так вмирала майже вся Україна.

   Із сльозами на очах, затамувавши подих, слухали присутні  про страхітливі сторінки нашої історії на годині- реквієм : " Свіча пам’яті". Адже голод - це не тільки смерть, а й духовна руїна.
   Також,  пом’янули хвилиною мовчання жертв голодомору, запаливши свічку пам’яті.