Боротьба за
батьківщину.
Казка
Жив
на світі один дуже
хитрий двоголовий птах.
Все своєї землі
йому було мало.
Він ласо поглядав
на чужі землі.
І на цей
раз він підмітив
дуже красиву гору.
Там ніколи не
заходило сонце, і тому
вона здавалась золотою.
На тій горі
завжди було весело.
Звідти лунала музика
і пісні. Навкруг
гори цвіли квіти.
Це дуже дратувало
хижого птаха, він
вважав, що він
найсильніший на цьому
світі.
Покликав
на допомогу величезного
яструба, пообіцяв йому
багато золота і
скарбів з золотої гори.
Яструб погодився і
скликав цілу зграю
яструбів. «Ми ідем
війною на золоту
гору. Коли ми
її завоюємо, то
половину багатства буде
нашого» - сказав
яструб.
Випадково почула
це сорока і
понесла погану звістку
на золоту гору.
Вислухали птахи на
золотій горі сороку
і почали думати
як їм захистити
свою землю.
-
Ми підемо!
- закричали сови
- двоголовий птах
наших дітей поїдав.
-
І ми підемо!
- закричали солов’ї
- він також
наш ворог, бо
знищив наших побратимів.
Тут
і голуби злетілися:
«Це наша рідна
гора і ми
також її будемо
захищати. Вистроїлось військо
на всі чотири
боки гори. Хижий
птах з своїм
чорним військом почали
підніматись на гору.
Сонце сліпило очі і
він не
помітив, що з
усіх сторін стояла охорона. Першими
кинулись сови, почали здирати
пір’я з яструбів.
З другого боку
голуби піднімались в гору і
падали на яструбів,
що аж ті
почали котитись з гори.
А солов’ї так
завзято тьохкали, що аж
сили прибавлялись у
війська. Обсіли солов’ї
хижого птаха і так
тьохкали йому у
вуха, що з
переляку він покотився
вниз і поламав
свої могутні крила.
Злякалась ворожа зграя
і собі почала
втікати.
Лише
один яструб не
встиг спуститися з
гори і низько
опустив голову. Хотіли його
скинути з гори, але
найстарша мудра сова
промовила: «Відпустіть, дома в нього
маленькі діти. Хай
вчить їх добра,
бо на землі всім,
хто творить добро,
є місце».
Усміхнулось сонце
і підняло до
неба жовтогаряче проміння,
і ніби сказало:
«На світі повинен
бути тільки мир».
Шугніло Ілля, учень 6-го класу Козлиничівської ЗОШ.
Немає коментарів:
Дописати коментар