Народився Василь
Олександрович Сухомлинський 28 вересня 1918 року в селі Василівці (тепер
Кіровоградська обл) в бідній селянській сім’ї. Тут минули його
дитинство й юність. Він вчився в рідному селі у школі і в 1933 році
закінчив семирічку. Влітку 1933 року мати провела молодшого сина Василя
до Кременчука.
Спочатку Василь Сухомлинський вчився в медичний технікум, але незабаром
пішов звідти, вступив на робочий факультет, достроково закінчив його і
був прийнятий до педагогічного інституту. З 1935 р. починається
педагогічний шлях В. О. Сухомлинського.
У 17 років він став вчителем заочної школи недалеко від рідного села.
Перевівся до Полтавського педагогічного інституту заочником і закінчив
його в 1938 році. Закінчивши інститут, Сухомлинський повертається в
рідні місця і працює викладачем української мови і літератури в
Онуфріївській середній школі.
У 1941 році під час Другої світової війни добровольцем йде на фронт. У
січні 1942 року Сухомлинський був важко поранений, довго лікувався і вже
не зміг повернутися до військової служби. У червні 1942 року його
призначили директором сільської середньої школи, де він працював до
березня 1944 року.
9 лютого 1943 року подав заяву про вступ до ВКП(б). Як тільки рідні
місця були звільнені, він повернувся на Батьківщину і став завідувачем
районного відділу народної освіти. Проте вже в 1947 році Сухомлинський
просився назад до школи.
У 1948 році Сухомлинський стає директором Павлиської середньої школи і
працює а цій посаді 23 роки (до кінця життя). В 1948 році це була
звичайна, пересічна школа. 23 роки стали найпліднішим періодом його
науково — практичної та літературно—публіцистичної діяльності. Звичайну
сільську школу він перетворив у справжню педагогічну лабораторію, де
видобував скарби педагогічної мудрості.
У 1955 р. захистив кандидатську дисертацію на тему «Директор школи —
керівник навчально—виховного процесу».
З 1957 р. — член-кореспондент Академії педагогічних наук РРФСР.
1958 — заслужений вчитель УРСР.
1968 — нагороджений званням Героя Соціалістичної Праці. Цього ж року
обраний членом-кореспондентом Академії педагогічних наук СРСР.
2 вересня 1970 року Василь Олександрович Сухомлинський помер.
Василь Сухоминський написав 48 монографій, понад 600 статей, 1500
оповідань і казок для дітей.
Василь Олександрович ставив і розв’язував проблему формування в молоді
національного і естетичного світобачення. Про один із шляхів успішного
розв’язання цієї проблеми він писав, що у душі дітей мають увійти кращі
народні традиції і стати святим законом, бо не можна уявити народ без
імені, без пам’яті, без історії. В дусі українських культурно-історичних
традицій вчитель констатував, що мудрість є найважливішою прикметою
людини. У його працях часто знаходимо вислови «мудра людська любов»,
«мудрість жити», «гідність — це мудрість тримати себе в руках». Педагог
цілеспрямовано формував у кожного вихованця вміння бути маленьким
філософом, осмислювати світ через красу природи.
Для Сухомлинського формування естетичного почуття дитини, її емоційної
культури — основне завдання гуманістичного виховання. А сприйняття й
осмислення прекрасного — основа естетичної культури, без якої почуття
лишаються глухими до всього високого й благородного.
Книга «Серце віддаю дітям» мала привселюдне зізнання і підтверджене
трудами і щоденними діяннями великого вчителя. Він писав: «Що було
найголовнішим у моєму житті? Не роздумуючи, відповідаю: Любов до дітей».Джерело: https://dovidka.biz.ua/vasil-suhomlinskiy-biografiya-korotko/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua
Народився Василь
Олександрович Сухомлинський 28 вересня 1918 року в селі Василівці (тепер
Кіровоградська обл) в бідній селянській сім’ї. Тут минули його
дитинство й юність. Він вчився в рідному селі у школі і в 1933 році
закінчив семирічку. Влітку 1933 року мати провела молодшого сина Василя
до Кременчука.
Спочатку Василь Сухомлинський вчився в медичний технікум, але незабаром
пішов звідти, вступив на робочий факультет, достроково закінчив його і
був прийнятий до педагогічного інституту. З 1935 р. починається
педагогічний шлях В. О. Сухомлинського.
У 17 років він став вчителем заочної школи недалеко від рідного села.
Перевівся до Полтавського педагогічного інституту заочником і закінчив
його в 1938 році. Закінчивши інститут, Сухомлинський повертається в
рідні місця і працює викладачем української мови і літератури в
Онуфріївській середній школі.
У 1941 році під час Другої світової війни добровольцем йде на фронт. У
січні 1942 року Сухомлинський був важко поранений, довго лікувався і вже
не зміг повернутися до військової служби. У червні 1942 року його
призначили директором сільської середньої школи, де він працював до
березня 1944 року.
9 лютого 1943 року подав заяву про вступ до ВКП(б). Як тільки рідні
місця були звільнені, він повернувся на Батьківщину і став завідувачем
районного відділу народної освіти. Проте вже в 1947 році Сухомлинський
просився назад до школи.
У 1948 році Сухомлинський стає директором Павлиської середньої школи і
працює а цій посаді 23 роки (до кінця життя). В 1948 році це була
звичайна, пересічна школа. 23 роки стали найпліднішим періодом його
науково — практичної та літературно—публіцистичної діяльності. Звичайну
сільську школу він перетворив у справжню педагогічну лабораторію, де
видобував скарби педагогічної мудрості.
У 1955 р. захистив кандидатську дисертацію на тему «Директор школи —
керівник навчально—виховного процесу».
З 1957 р. — член-кореспондент Академії педагогічних наук РРФСР.
1958 — заслужений вчитель УРСР.
1968 — нагороджений званням Героя Соціалістичної Праці. Цього ж року
обраний членом-кореспондентом Академії педагогічних наук СРСР.
2 вересня 1970 року Василь Олександрович Сухомлинський помер.
Василь Сухоминський написав 48 монографій, понад 600 статей, 1500
оповідань і казок для дітей.
Василь Олександрович ставив і розв’язував проблему формування в молоді
національного і естетичного світобачення. Про один із шляхів успішного
розв’язання цієї проблеми він писав, що у душі дітей мають увійти кращі
народні традиції і стати святим законом, бо не можна уявити народ без
імені, без пам’яті, без історії. В дусі українських культурно-історичних
традицій вчитель констатував, що мудрість є найважливішою прикметою
людини. У його працях часто знаходимо вислови «мудра людська любов»,
«мудрість жити», «гідність — це мудрість тримати себе в руках». Педагог
цілеспрямовано формував у кожного вихованця вміння бути маленьким
філософом, осмислювати світ через красу природи.
Для Сухомлинського формування естетичного почуття дитини, її емоційної
культури — основне завдання гуманістичного виховання. А сприйняття й
осмислення прекрасного — основа естетичної культури, без якої почуття
лишаються глухими до всього високого й благородного.
Книга «Серце віддаю дітям» мала привселюдне зізнання і підтверджене
трудами і щоденними діяннями великого вчителя. Він писав: «Що було
найголовнішим у моєму житті? Не роздумуючи, відповідаю: Любов до дітей».Джерело: https://dovidka.biz.ua/vasil-suhomlinskiy-biografiya-korotko/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua
Народився Василь
Олександрович Сухомлинський 28 вересня 1918 року в селі Василівці (тепер
Кіровоградська обл) в бідній селянській сім’ї. Тут минули його
дитинство й юність. Він вчився в рідному селі у школі і в 1933 році
закінчив семирічку. Влітку 1933 року мати провела молодшого сина Василя
до Кременчука.
Спочатку Василь Сухомлинський вчився в медичний технікум, але незабаром
пішов звідти, вступив на робочий факультет, достроково закінчив його і
був прийнятий до педагогічного інституту. З 1935 р. починається
педагогічний шлях В. О. Сухомлинського.
У 17 років він став вчителем заочної школи недалеко від рідного села.
Перевівся до Полтавського педагогічного інституту заочником і закінчив
його в 1938 році. Закінчивши інститут, Сухомлинський повертається в
рідні місця і працює викладачем української мови і літератури в
Онуфріївській середній школі.
У 1941 році під час Другої світової війни добровольцем йде на фронт. У
січні 1942 року Сухомлинський був важко поранений, довго лікувався і вже
не зміг повернутися до військової служби. У червні 1942 року його
призначили директором сільської середньої школи, де він працював до
березня 1944 року.
9 лютого 1943 року подав заяву про вступ до ВКП(б). Як тільки рідні
місця були звільнені, він повернувся на Батьківщину і став завідувачем
районного відділу народної освіти. Проте вже в 1947 році Сухомлинський
просився назад до школи.
У 1948 році Сухомлинський стає директором Павлиської середньої школи і
працює а цій посаді 23 роки (до кінця життя). В 1948 році це була
звичайна, пересічна школа. 23 роки стали найпліднішим періодом його
науково — практичної та літературно—публіцистичної діяльності. Звичайну
сільську школу він перетворив у справжню педагогічну лабораторію, де
видобував скарби педагогічної мудрості.
У 1955 р. захистив кандидатську дисертацію на тему «Директор школи —
керівник навчально—виховного процесу».
З 1957 р. — член-кореспондент Академії педагогічних наук РРФСР.
1958 — заслужений вчитель УРСР.
1968 — нагороджений званням Героя Соціалістичної Праці. Цього ж року
обраний членом-кореспондентом Академії педагогічних наук СРСР.
2 вересня 1970 року Василь Олександрович Сухомлинський помер.
Василь Сухоминський написав 48 монографій, понад 600 статей, 1500
оповідань і казок для дітей.
Василь Олександрович ставив і розв’язував проблему формування в молоді
національного і естетичного світобачення. Про один із шляхів успішного
розв’язання цієї проблеми він писав, що у душі дітей мають увійти кращі
народні традиції і стати святим законом, бо не можна уявити народ без
імені, без пам’яті, без історії. В дусі українських культурно-історичних
традицій вчитель констатував, що мудрість є найважливішою прикметою
людини. У його працях часто знаходимо вислови «мудра людська любов»,
«мудрість жити», «гідність — це мудрість тримати себе в руках». Педагог
цілеспрямовано формував у кожного вихованця вміння бути маленьким
філософом, осмислювати світ через красу природи.
Для Сухомлинського формування естетичного почуття дитини, її емоційної
культури — основне завдання гуманістичного виховання. А сприйняття й
осмислення прекрасного — основа естетичної культури, без якої почуття
лишаються глухими до всього високого й благородного.
Книга «Серце віддаю дітям» мала привселюдне зізнання і підтверджене
трудами і щоденними діяннями великого вчителя. Він писав: «Що було
найголовнішим у моєму житті? Не роздумуючи, відповідаю: Любов до дітей».Джерело: https://dovidka.biz.ua/vasil-suhomlinskiy-biografiya-korotko/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua
В Поворській публічній бібліотеці оформлено викладку літератури: "Вічний слід на Землі" в бібліотеці - філії села Козлиничі проведено літературну годину : " Серце віддаю дітям"
Немає коментарів:
Дописати коментар