пʼятниця, 9 листопада 2018 р.

9 листопада - День української писемності і мови.

                              День української писемності та мови
Кожна епоха дарує людству нові винаходи й відкриття. Але найбільшим було письмо. Писемні знаки дали людям можливість зберегти істинне знання. Адже саме завдяки написаному слову люди збагнули світ і своє місце в ньому.
Рідна мова – та, що першою засвоюється дитиною і залишається зрозумілою на все життя. Рідною прийнято вважати мову нації, мову предків, яка пов’язує людину з її народом, з попередніми поколіннями, їхніми духовними надбаннями. “Без мови немає народу, як сонця без сяйва й тепла”,- казав С. Шелунін.  Поворська бібліотека запросила своїх читачів на вікторину:    " Моя мова солов’їна", а також користувачі бібліотеки здійснили віртуальну подорож:      " Мандрівка у країну писемності".                                                  
Шануймо і любімо рідну мову, піклуймося про неї, захищаймо, розкриваймо для себе її велич й могутню силу.
                        


                                                                                

понеділок, 15 жовтня 2018 р.

З Днем захисника України!

14 жовтня – свято Покрови Пресвятої Богородиці і День Українського козацтва. Споконвіку в цей день запорозькі козаки поклонялися Богородиці, покровительці українського війська. В 2014 році 14 жовтня було засновано нове державне свято – День захисника України.
В Поворській бібліотеці оформлено викладку літератури :" Покрова - свята покровителька козацтва і воїна України"


 До Дня захисника України в Поворській ОТГ відбулася зустріч з учасниками АТО. З привітальним словом звернувся сільський голова Сергій Семенюк  , він подякував  всім захисникам  за самовідданість і мужність у боротьбі за незалежність, та побажав  миру, здоров’я ,благополуччя.
 Хвилиною мовчання вшанували  світлу пам’ять про нашого земляка Миколу Яворського та всіх воїнів , які загинули в боротьбі за Україну.
 Святковий концерт подарували винуватцям свята викладачі і учні Поворського ліцею та музичної школи.

неділя, 30 вересня 2018 р.

Вічний слід на Землі.

28 вересня 2018 року виповнилося 100 років від дня народження Василя Сухомлинського – видатного педагога сучасності, вченого та громадського діяча. Враховуючи його вагомий внесок у розвиток української мови та літератури, Кабінетом Міністрів України видано розпорядження «Про затвердження плану заходів з відзначення у 2018 році 100-річчя від дня народження Василя Сухомлинського» 

Народився Василь Олександрович Сухомлинський 28 вересня 1918 року в селі Василівці (тепер Кіровоградська обл) в бідній селянській сім’ї. Тут минули його дитинство й юність. Він вчився в рідному селі у школі і в 1933 році закінчив семирічку. Влітку 1933 року мати провела молодшого сина Василя до Кременчука. Спочатку Василь Сухомлинський вчився в медичний технікум, але незабаром пішов звідти, вступив на робочий факультет, достроково закінчив його і був прийнятий до педагогічного інституту. З 1935 р. починається педагогічний шлях В. О. Сухомлинського. У 17 років він став вчителем заочної школи недалеко від рідного села. Перевівся до Полтавського педагогічного інституту заочником і закінчив його в 1938 році. Закінчивши інститут, Сухомлинський повертається в рідні місця і працює викладачем української мови і літератури в Онуфріївській середній школі. У 1941 році під час Другої світової війни добровольцем йде на фронт. У січні 1942 року Сухомлинський був важко поранений, довго лікувався і вже не зміг повернутися до військової служби. У червні 1942 року його призначили директором сільської середньої школи, де він працював до березня 1944 року. 9 лютого 1943 року подав заяву про вступ до ВКП(б). Як тільки рідні місця були звільнені, він повернувся на Батьківщину і став завідувачем районного відділу народної освіти. Проте вже в 1947 році Сухомлинський просився назад до школи. У 1948 році Сухомлинський стає директором Павлиської середньої школи і працює а цій посаді 23 роки (до кінця життя). В 1948 році це була звичайна, пересічна школа. 23 роки стали найпліднішим періодом його науково — практичної та літературно—публіцистичної діяльності. Звичайну сільську школу він перетворив у справжню педагогічну лабораторію, де видобував скарби педагогічної мудрості. У 1955 р. захистив кандидатську дисертацію на тему «Директор школи — керівник навчально—виховного процесу». З 1957 р. — член-кореспондент Академії педагогічних наук РРФСР. 1958 — заслужений вчитель УРСР. 1968 — нагороджений званням Героя Соціалістичної Праці. Цього ж року обраний членом-кореспондентом Академії педагогічних наук СРСР. 2 вересня 1970 року Василь Олександрович Сухомлинський помер. Василь Сухоминський написав 48 монографій, понад 600 статей, 1500 оповідань і казок для дітей. Василь Олександрович ставив і розв’язував проблему формування в молоді національного і естетичного світобачення. Про один із шляхів успішного розв’язання цієї проблеми він писав, що у душі дітей мають увійти кращі народні традиції і стати святим законом, бо не можна уявити народ без імені, без пам’яті, без історії. В дусі українських культурно-історичних традицій вчитель констатував, що мудрість є найважливішою прикметою людини. У його працях часто знаходимо вислови «мудра людська любов», «мудрість жити», «гідність — це мудрість тримати себе в руках». Педагог цілеспрямовано формував у кожного вихованця вміння бути маленьким філософом, осмислювати світ через красу природи. Для Сухомлинського формування естетичного почуття дитини, її емоційної культури — основне завдання гуманістичного виховання. А сприйняття й осмислення прекрасного — основа естетичної культури, без якої почуття лишаються глухими до всього високого й благородного. Книга «Серце віддаю дітям» мала привселюдне зізнання і підтверджене трудами і щоденними діяннями великого вчителя. Він писав: «Що було найголовнішим у моєму житті? Не роздумуючи, відповідаю: Любов до дітей».Джерело: https://dovidka.biz.ua/vasil-suhomlinskiy-biografiya-korotko/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua
Народився Василь Олександрович Сухомлинський 28 вересня 1918 року в селі Василівці (тепер Кіровоградська обл) в бідній селянській сім’ї. Тут минули його дитинство й юність. Він вчився в рідному селі у школі і в 1933 році закінчив семирічку. Влітку 1933 року мати провела молодшого сина Василя до Кременчука. Спочатку Василь Сухомлинський вчився в медичний технікум, але незабаром пішов звідти, вступив на робочий факультет, достроково закінчив його і був прийнятий до педагогічного інституту. З 1935 р. починається педагогічний шлях В. О. Сухомлинського. У 17 років він став вчителем заочної школи недалеко від рідного села. Перевівся до Полтавського педагогічного інституту заочником і закінчив його в 1938 році. Закінчивши інститут, Сухомлинський повертається в рідні місця і працює викладачем української мови і літератури в Онуфріївській середній школі. У 1941 році під час Другої світової війни добровольцем йде на фронт. У січні 1942 року Сухомлинський був важко поранений, довго лікувався і вже не зміг повернутися до військової служби. У червні 1942 року його призначили директором сільської середньої школи, де він працював до березня 1944 року. 9 лютого 1943 року подав заяву про вступ до ВКП(б). Як тільки рідні місця були звільнені, він повернувся на Батьківщину і став завідувачем районного відділу народної освіти. Проте вже в 1947 році Сухомлинський просився назад до школи. У 1948 році Сухомлинський стає директором Павлиської середньої школи і працює а цій посаді 23 роки (до кінця життя). В 1948 році це була звичайна, пересічна школа. 23 роки стали найпліднішим періодом його науково — практичної та літературно—публіцистичної діяльності. Звичайну сільську школу він перетворив у справжню педагогічну лабораторію, де видобував скарби педагогічної мудрості. У 1955 р. захистив кандидатську дисертацію на тему «Директор школи — керівник навчально—виховного процесу». З 1957 р. — член-кореспондент Академії педагогічних наук РРФСР. 1958 — заслужений вчитель УРСР. 1968 — нагороджений званням Героя Соціалістичної Праці. Цього ж року обраний членом-кореспондентом Академії педагогічних наук СРСР. 2 вересня 1970 року Василь Олександрович Сухомлинський помер. Василь Сухоминський написав 48 монографій, понад 600 статей, 1500 оповідань і казок для дітей. Василь Олександрович ставив і розв’язував проблему формування в молоді національного і естетичного світобачення. Про один із шляхів успішного розв’язання цієї проблеми він писав, що у душі дітей мають увійти кращі народні традиції і стати святим законом, бо не можна уявити народ без імені, без пам’яті, без історії. В дусі українських культурно-історичних традицій вчитель констатував, що мудрість є найважливішою прикметою людини. У його працях часто знаходимо вислови «мудра людська любов», «мудрість жити», «гідність — це мудрість тримати себе в руках». Педагог цілеспрямовано формував у кожного вихованця вміння бути маленьким філософом, осмислювати світ через красу природи. Для Сухомлинського формування естетичного почуття дитини, її емоційної культури — основне завдання гуманістичного виховання. А сприйняття й осмислення прекрасного — основа естетичної культури, без якої почуття лишаються глухими до всього високого й благородного. Книга «Серце віддаю дітям» мала привселюдне зізнання і підтверджене трудами і щоденними діяннями великого вчителя. Він писав: «Що було найголовнішим у моєму житті? Не роздумуючи, відповідаю: Любов до дітей».Джерело: https://dovidka.biz.ua/vasil-suhomlinskiy-biografiya-korotko/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua
Народився Василь Олександрович Сухомлинський 28 вересня 1918 року в селі Василівці (тепер Кіровоградська обл) в бідній селянській сім’ї. Тут минули його дитинство й юність. Він вчився в рідному селі у школі і в 1933 році закінчив семирічку. Влітку 1933 року мати провела молодшого сина Василя до Кременчука. Спочатку Василь Сухомлинський вчився в медичний технікум, але незабаром пішов звідти, вступив на робочий факультет, достроково закінчив його і був прийнятий до педагогічного інституту. З 1935 р. починається педагогічний шлях В. О. Сухомлинського. У 17 років він став вчителем заочної школи недалеко від рідного села. Перевівся до Полтавського педагогічного інституту заочником і закінчив його в 1938 році. Закінчивши інститут, Сухомлинський повертається в рідні місця і працює викладачем української мови і літератури в Онуфріївській середній школі. У 1941 році під час Другої світової війни добровольцем йде на фронт. У січні 1942 року Сухомлинський був важко поранений, довго лікувався і вже не зміг повернутися до військової служби. У червні 1942 року його призначили директором сільської середньої школи, де він працював до березня 1944 року. 9 лютого 1943 року подав заяву про вступ до ВКП(б). Як тільки рідні місця були звільнені, він повернувся на Батьківщину і став завідувачем районного відділу народної освіти. Проте вже в 1947 році Сухомлинський просився назад до школи. У 1948 році Сухомлинський стає директором Павлиської середньої школи і працює а цій посаді 23 роки (до кінця життя). В 1948 році це була звичайна, пересічна школа. 23 роки стали найпліднішим періодом його науково — практичної та літературно—публіцистичної діяльності. Звичайну сільську школу він перетворив у справжню педагогічну лабораторію, де видобував скарби педагогічної мудрості. У 1955 р. захистив кандидатську дисертацію на тему «Директор школи — керівник навчально—виховного процесу». З 1957 р. — член-кореспондент Академії педагогічних наук РРФСР. 1958 — заслужений вчитель УРСР. 1968 — нагороджений званням Героя Соціалістичної Праці. Цього ж року обраний членом-кореспондентом Академії педагогічних наук СРСР. 2 вересня 1970 року Василь Олександрович Сухомлинський помер. Василь Сухоминський написав 48 монографій, понад 600 статей, 1500 оповідань і казок для дітей. Василь Олександрович ставив і розв’язував проблему формування в молоді національного і естетичного світобачення. Про один із шляхів успішного розв’язання цієї проблеми він писав, що у душі дітей мають увійти кращі народні традиції і стати святим законом, бо не можна уявити народ без імені, без пам’яті, без історії. В дусі українських культурно-історичних традицій вчитель констатував, що мудрість є найважливішою прикметою людини. У його працях часто знаходимо вислови «мудра людська любов», «мудрість жити», «гідність — це мудрість тримати себе в руках». Педагог цілеспрямовано формував у кожного вихованця вміння бути маленьким філософом, осмислювати світ через красу природи. Для Сухомлинського формування естетичного почуття дитини, її емоційної культури — основне завдання гуманістичного виховання. А сприйняття й осмислення прекрасного — основа естетичної культури, без якої почуття лишаються глухими до всього високого й благородного. Книга «Серце віддаю дітям» мала привселюдне зізнання і підтверджене трудами і щоденними діяннями великого вчителя. Він писав: «Що було найголовнішим у моєму житті? Не роздумуючи, відповідаю: Любов до дітей».Джерело: https://dovidka.biz.ua/vasil-suhomlinskiy-biografiya-korotko/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua
 В Поворській публічній бібліотеці оформлено викладку літератури"Вічний слід на  Землі" в бібліотеці - філії села  Козлиничі проведено літературну годину : " Серце віддаю дітям"


понеділок, 24 вересня 2018 р.

Нові книги в бібліотеці!


 Шановні користувачі !

 Фонд  нашої бібліотеки поповнився новими книгами. До вашої уваги новинки відомих українських та світових письменників, книги на різну тематику. Кожна нова  книга -це завжди нове знайомство та нові герої . Кожен читач знайде  собі  захоплюючу  нову книгу для читання.
Отже, всіх кого зацікавила  інформація про книги ласкаво просимо до бібліотеки.

пʼятниця, 21 вересня 2018 р.

Урок історії: " Волинь - край партизанський"


 
   Партизанська боротьба є складовою частиною Великої Вітчизняної війни нашого народу проти німецько-фашистських загарбників. У тилу окупантів партизани знищували ворожу силу противника, пускали під укіс поїзди, зривали мости, склади. громили фашистські гарнізони і поліцейські дільниці. Своїм існуванням вони створювали загрозу німецько- фашистським арміям в тилу, сковували величезні військові і політичні сили противника, які не могли бути використані на фронтах. А найважливішою їхньою заслугою було збереження віри народу в перемогу над сильним ворогом.
  Щорічно 22 вересня згідно згідно з Указом Президента України від 30 жовтня 2001 року №1020 в Україні відзначається День партизанської слави.

 В Поворській публічній бібліотеці проведено урок історії: " Волинь- край партизанський". Ведучі Богдана Кобрина та Нискогуз  Святослав  ознайомили присутніх з історією партизанського руху на Волині.  Віра Сухацька розповіла про партизан односельчан  та провела  бібліографічний огляд літератури : "Партизанськими стежками".

 Доповнила розповідь Валентина Бубулас цікавими фактами їз життя місцевих  партизан..


  Діти розповідали про своїх прадідусів, які були партизанами і допомагали звільнити від фашизму рідну землю.
  Ще багато білих плям в історії рідного краю. Бо ж події того трагічно- героїчного часу виявились неоднозначними. Маємо знати правду про цю сторінку історії, щоб не повторити помилок минулого.

четвер, 30 серпня 2018 р.

История Повурского полигона



                              История Повурского полигона 
 записана из рассказа жительницы военного городка, которая жила и работала здесь 1951 г. – Козловской А.В.
  
    В 1933г. за  Повурским озером стояли польские войска. Там же за озером было построено ими 2 казармы, в которых жили польские солдаты. А близлежащие села  Любарка, Церковка, Смоляры были выселены. В то время была построена польскими солдатами дорога, которая называется Юнацкая. Название дороги осталось от того, что солдат называли Юнаки.
   На территории нынешнего военного городка находились еврейские дома.
Почти в каждом еврейском доме были лавки, в которых  можно было приобрести необходимые для жизни товары.
   В 1939 г. при советской власти польские войска покинули территорию полигона.
   А в 1940 г. постановлением совета народных комиссаров были отведены земли под полигон. В то время там стояли артиллерийские войска. Они продолжили строительство, ими было построено 5 казарм. Они были построены там же, в лесу за озером, где и польские казармы. А в годы войны эти постройки были разобраны местными жителями для личных целей.
   С 1947 по 1949 гг. здесь возобновили учения танковые войска. Осень 1949 года – начало основания авиационного полигона.
   Строительство жилых и служебных помещений началось на территории, где находится в настоящее время военный городок. В то время количество солдат было больше, чем в настоящее, так как начиналось строительство воинской части и полигона. Первое время солдаты жили в палатках. Первые три наблюдательных пункта ( вышки)  были построены из дерева. Сейчас вышки металлические.
   За период с 1949 г. по настоящее время строилась и совершенствовалась жилая и специальная зоны полигона.
   В этот период было построено семь жилых домов для офицеров и прапорщиков. Для солдат были построены казарма, столовая, клуб, штаб, гостиница. Для хранения техники построены боксы. Так же в этот период обновлялась и совершенствовалась мишенная обстановка полигона.
   Начиная с формирования полигона, командирами были : Шандяков, Вошинский, Паханков, Симонов, Ладушин, Голуб Н.П., Комаров, Швидкий А.Д., Баляев И.Б.           
                                                                                                                                                                                                                                          2000г.(Архив)